У пошуках ідеальної літери

Від самого початку зародження контрольорівського руху прогресивну молодь хвилювало питання, чому усі намагаються на є-є ї-ї. Чому саме так, а не, скажімо, на ї-ї є-є? Звичайно, прогресивна молодь могла би спитати кого-небудь, але для цього треба було вимовляти слова ротом, який знаходиться на голові. Голова ж була свого часу безнадійно загублена. Отже, з парадигми доведення до Києва язик довелося виключити. Залишалась одна надія на прудкі ноги.

Нанотехнології відкрили для людства широкі можливості. Зараз вже не треба тишком-нишком ліпити з глини собі ляльку для сексуальних втіх і збочень. Достатньо трохи поскиглити і татко зробить з вашого ребра будь-яку ХХХ. Хоча це в ніякому разі не знімає з порядку денного проблему смачного куховарства. А для цього вже руки повинні рости не з дупи. І тут ніякі нанотехнології не зарадять. Звичайно не треба забувати про привабливу зовнішність. Тут стане в нагоді друг-художник, який розмалює ляльку, що той Дамьєн Хьорст. Але тут, як і у будь-якій справі, важливо особливо не напружуватись, щоб піт не заливав оченятка, бо буде дуже пекти. А щоб бути не менш спірним і комерційно успішним, як все той же Дамьєн Хьорст, треба поменше бухати і все ж таки на її є-є, а не навпаки.